Українська мова

Розвиток творчих здібностей учнів

на уроках української мови

                                                  

 Розвиток творчих здібностей учнів — важлива складова вивчення рідної мови в будь-якому закладі освіти.

         Методична наука вже на початку свого становлення розглядала питання розвитку творчих здібностей у тісному зв’язку з усіма елементами навчання й виховання.

         Для успішного керівництва розвитком творчих здібностей учнів необхідно знати індивідуально-психологічні особливості дітей, постійно розвивати їх пам'ять, уяву, фантазію, а також збуджувати та підтримувати інтерес до виконання певного виду роботи.

Безперечно, щоб щось створити, потрібно мати певну кількість знань. Знання - фундамент творчості. На першому етапі творчої діяльності дитина повинна осмислити теоретичний матеріал. Творча діяльність учнів не може вийти за межі набутих знань.

Всім відома аксіома, що людський мозок здатний забувати. Тому повторення вже пройденого матеріалу (причому багаторазове повторення) є необхідною умовою. Якщо ще врахувати і те, що учні оволодівають основами різних наук, то стане зрозумілим, що без повторення вже пройденого дуже важко, а інколи і неможливо рухатись вперед .

Розвитку пізнавальної активності учнів, пробудженню інтересу до навчання сприяють різні ігрові ситуації, які дають мені можливість поєднати в одне ціле два процеси: засвоєння знань та їх застосування. Така організація роботи дає можливість створити умови, коли всі учні в міру своїх сил і можливостей шукають і знаходять шляхи розв'язання завдань, самостійно роблять висновки, а сам процес пошуку істини захоплює їх, спонукає до дії, створює відповідний психологічний настрій. Звичайно, при використанні ігрових елементів у процесі навчання необхідно враховувати вік учнів, але не можна сказати, що старшокласники менш активні в таких випадках.

 Доволі часто застосовую гру "Четверте (або третє) зайве", при якій учні повинні швидко зорієнтуватися, які саме слова чи словосполучення записані й чому серед них є зайве.

Золотий годинник, золоті слова, золоті руки, золота людина. Гострий язик, гострий зір, гострий ніж, гостре запалення. Весела дівчина, веселе літо, веселі сніжинки.

Якщо діти не можуть швидко зорієнтуватися самі, тоді я уточнюю завдання: серед записаних словосполучень знайдіть ті, в яких є слова з переносним значенням.

Різноманітні ігри застосовую при вивченні теми "Фонетика". Вони сприяють не лише розпізнаванню різних фонетичних процесів, а й розвитку мислення, кмітливості, поглибленню вміння зіставляти різні явища (запам’ятовування за допомогою жестів).

Замінюючи один звук, утворіть назви:

різних птахів: крок (крук) борона (ворона) мова (сова) балка (галка) осел (орел)

3. дерев: клин (клен) бік (бук) дереза (береза) м'яз (в'яз).

Переставте голосні та приголосні так, щоб утворилися слова з новим значенням.

Дно - назва річки (Дон).

Село - назва тварини (осел).

Пила - назва дерева (липа).

Стимулюють навчальну діяльність учня лінгвістичні паузи, які спочатку готую я, а потім і школярі, котрі бажають знати мову краще. У процесі підготовки такої інформації вони вчаться працювати з додатковою літературою, що сприяє вивченню не лише української мови, а й інших предметів.

Лінгвістична пауза

    ЦЕ ЦІКАВО ЗНАТИ

Усім добре відомі слова іншомовного походження ПЕНСНЕ, КАШНЕ, ШАНТРАПА, ПЕЛЬМЕНІ, ОДЕКОЛОН. Це прості слова, в яких не виділяються значущі частини. А чи знаєте ви, що це цілі словосполучення, взяті з інших мов? Пенсне - фр. "защеми ніс", кашне - фр. "сховай ніс", шантрапа - фр. "не буде співати", пельмені - з мови комі чи удмуртів пель - "вухо", нянь - "хліб": "вушка з тіста", одеколон - фр. "вода із Кельна".

Одним із шляхів зацікавлення учнів під час роботи на уроці вважаю розгадування готових та самостійне складання власних кросвордів.

Дієвим засобом підвищення пізнавальної активності учнів при вивченні великого обсягу складної і важливої мовної інформації є евристичні методи навчання, в основу яких покладено ідею асоціативного запам'ятовування складних орфограм та окремих слів.

Не менш цікавими, на мою думку, є опорні конспекти - своєрідне графічне відтворення теми з допомогою схем та знаків-символів. Такий підхід допомагає учням вдумливо сприймати певну інформацію, зосереджує їх увагу на головному. Роботу над опорним конспектом слід починати зі створення проблемної ситуації (у межах теми) та прогнозування шляхів її вирішення. Це забезпечить активну співпрацю вчителя й учнів. Проблема, яку розв'язують учні, стає поштовхом до розвитку мислення, реалізації їх творчого потенціалу. Здобута таким чином інформація краще запам'ятовується, бо важче дається й емоційно забарвлена радістю самостійного відкриття .

На різних етапах уроку використовую так звані "неправильні" запитання й "неправильні" відповіді. Суть цього прийому полягає у свідомому формулюванні помилкового твердження як "абсолютної істини". Учні не одразу реагують на таку пастку, тоді я зупиняюся, змінюю інтонацію, стимулюючи їхню увагу. Постійне використання цього прийому забезпечує постійний аналіз почутого, а також формує свідоме ставлення до отриманої інформації.

   Створити на уроці атмосферу зацікавленості допомагають навчальні таблиці, серед яких є таблиці евристичного характеру, з таких тем, як-от: "Правила вживання апострофа", "Уподібнення приголосних звуків". Наприклад, речення, зашифроване в таблиці допомагає запам'ятати слова, у яких апостроф не вживається. "Розшифорвка", подана в таблиці, має до певної міри сюжетний характер, тому запам'ятовується досить легко: "На святі мавпа (мавпячий) пила духмяний, медвяний, тьмяний, морквяний сік, дзвякаючи цвяхом об склянку". Така яскрава зорова опора є гарантом того, що ця важлива інформація буде закладена в довготривалу пам'ять. Адже "витягти" необхідні слова з цього речення значно простіше, ніж заучувати їх напам'ять.

Інтелектуальній активності сприяє систематичний добір пізнавальних завдань, при виконанні яких учні засвоюють новий матеріал. Намагаюся ніколи не давати їм готових знань, а спрямовую їхню навчальну діяльність на пошук правильних шляхів розв'язання різних проблем, вчу їх порівнювати різні явища, експериментувати і лише тоді робити самостійні висновки, які потім вони звірять з тим, що написано в підручнику. Це особливо стосується уроків вивчення нового матеріалу, бо все, до чого учні дійшли самостійно, запам'ятовується добре і сприяє розвитку логічного мислення набагато краще, ніж бездумне й часто неосмислене запам'ятовування готових визначень.

Використовуючи саме такі засоби розвитку пізнавальної активності учнів на уроках української мови, вчу дітей змістовно, логічно, чітко висловлювати думки, виробляю в них необхідні навички грамотного письма.

Висновок

Як підсумок, можна сформулювати такі рекомендації для ефективного розвитку творчих здібностей учнів:

не намагатися дати певну суму знань, а дбати про паростки творчості;

вчасно помітити, виявити приховані творчі здібності дітей, "розбудити" їх;

    задіяти не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихати дітей на творення власних текстів;

    зосередити увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;

    шукати такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочувати дітей шляхом постійного тренування, творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, гіпотетичного мислення, фантазії, уяви;

    для творів підбирати теми, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;

   завдання для творчих робіт давати у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;

   створювати проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування; 

  під час опрацювання програмового матеріалу залучати учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;

   допомогти учням повірити у свої сили;

   не обмежувати творчу уяву учнів, не ставити її у вузькі рамки, а навпаки, давати волю дитячій фантазії:

   не повчати відкрито, не критикувати строго, а лише тактовно порадити;

   стимулювати і підтримувати ініціативу учнів, їхню самостійність;

    помічати навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.

   Якщо учитель не забуватиме про це, то він справді зуміє прищепити любов до рідного слова, навчить оригінально, нестандартно висловлювати думки, тобто виховає творчу особистість. Немає необдарованих дітей - є дорослі, які не займаються розвитком дитини, адже будь-які здібності, творчі також, потребують розвитку, тому саме на це має бути спрямований навчально-виховний процес.